Анна Львовна - страница 8
*******
Где ты?
я ждала тебя годами
Где я?
обнимаясь с небесами,
открываю свою честность
Где мы?
были вместе неизвестность
Кто ты?
Кто же я?
И кто мы, кто мы?
Чужеземные фантомы
насмехаясь, исчезают.
Эти «Где» и «Кто» мелькают.
Я пустая одиночка,
или маленькая точка
*******
Вдруг конвой иль болезнь, обстоятельства
Ты меня не храни на пути
У любви свои обязательства
По иной дороге иди.
Коль терзают душу сомнения
У Него для тебя прошу
Чтоб в глазах мое отражение
Созерцала на каждом шагу.
Я тебя искала у осени
Много лет, может, даже века
"Ну, за что полюбила?" – спросишь ты
Ведь с тобою мы дети греха.
*******
Жизнь случается -
Вы желайте!
Мир вращается.
Лишь мечтайте.
Пусть целуются
без любви,
Люди хмурятся
Только жди!
Тонет мыслями
Ищет истины
Быть таинственным,
не единственным.
Жизнь случается
Все в тебе
Улыбается
Она мне.
*******
Наполегливим бути легко, коли очі її не гріють,
Коли правду не хочеш знати, то живеш в омані надії.
Твоя постіль ще пам'ятає як горіли ви у вогні,
Та на жаль, ті миті важливі лише одному тобі.
Смак поцілунку ховаєш, немов потрібно це комусь
Тебе вже давно забуто, а все згадуєш чомусь.
Неповторність тієї миті душу рве, як хижий звір
Не буває кохання на одну ніч, ти мені, будь ласка, повір.
Всі мурахи, що бігли по тілу, залиши, бо вони не винні
Разом людям буває добре, та тікають моменти невпинно.
Тільки б стриманість її мови відчувати біля обличчя,
Зрозуміти біоритми, цінувати чесність, як звичку.
*******
Не хочется чувствовать рифму
в стихах,
нет смысла сегодня и в современной прозе…
ты можешь много, но тихо читать,
даря каждой даме, входящей в твой дом,
по бумажной розе.
И музыку слушая, верить листве,
давно отшумевшей, встретимся летом.
Так нравится жить одному
с тусклым светом
всего на заброшенном чердаке.
*******
Полусонное сознание, утонуть в ее глазах
все что было – не уместно,
я заброшу этот страх
Синих зрачков сияние обрывает нить во мне
Поглощая все сомнение, я твоя в глубинной тьме.
Все, что скажешь, будешь вежливой, озабоченность души
я смеялась – ты небрежно полируешь шрифт души
*******
Она во мне находит огорчение
Немного грусти и бокал вина.
А я, дыша до умопомрачения,
боюсь признать, что без нее больна.
Ее устами истина глаголет
Холодным мартом мы обручены
Губами беспощадно с ума сводит
Лишь бабочки в разлуке нам слышны.
Я утопаю в ласке и заботе
Она мне дарит нежности глоток
Пусть часто пропадает на работе,
но счастье доставляет в срок.
*******
Я ненавижу быть дома, там так спокойно и душно.
Мне не хватает эмоций, простуды в сердцах,
Взглядов прозрачности, мест, где мне пусто
Чужих вдохновений и твоего лица
*******
В три ночи, сидя на балконе,
вдыхая сигаретный дым,
я размышляю о вагоне,
несущем нас к мечтам иным.
*******
Коли ти ніжно пестиш руками,
я забуваю, що стала доросла.
Моя голубонько, рідна мамо!
Пробач мені те коротке волосся.
Все пам'ятаю: як вчила читати,
табличка множення, додавання.
Як ми малими сварились з братом,
а ти карала дзвінким мовчанням.
Пробач, я той егоїст проклятий,
що заважає нормально жити.
Пробач і ти, милий, добрий тату!
Пекучий біль треба пережити.
Прости, живу далеко від дому,
вас обіймаю, на жаль, думками.
Сім довгих років дарую втому,
а каяття – римованими рядками.
На серці камінь, сказати мушу,
бо є тривога, велика сила.
Запала дівчина мені в душу.
Я покохала її, полюбила.
Так, полюбила Її, покохала
Пробач, без розуму і без Бога,
я не змогла забудь, не змовчала.
І хай лиш в пекло мені дорога.
Коли ж вам сором, я заміж вийду
щоб тільки злі язики мовчали.
Ні! Краще в клітку, сніданком тигру!
Не муки це, більші серця рани.
Пробач, мамусю, зі мною тяжко
Не заслуговую на повагу.
Любов свою набираю в чашку
Усім гріхам вона в перевагу.
Выхода нет!
В конце тоннеля не будет света.
Вас обманули, на чувства наложив вето.
Утерян обратный билет.
Поймите людей, несущих вам ахинею.
Они вещали истину,
подставив и без того больную спину.
Чтоб для себя вы стали чуточку добрее.
Выхода нет!
Стучите! Вам не отворят.
Все ваши боги беспробудно спят.
********
Ты иногда так смело,
так странно смотришь,
тихо копаясь в моей голове.
Я отвожу взгляд неумело
в сторону окон,
а мыслями остаюсь в тебе.
********
Я люблю тебя!
Знаешь, не важно,