Стихи и рассказы радиолюбителей Украины - страница 11
Наче той лелека,
Хоч усі були хороші
Дорога далека.
Хотів я його спитати
Чи ще не втомився?
А йому це краще знати,
Летів, не барився.
До домівки ще далеко,
Сил не вистачає.
Важко дихає лелека,
Долетіть він має.
Прилетів ранком до хати
Там сів і сумує,
Його прийшли привітати
А він їх не чує.
Батьківщина
Вітре буйний – буревію!
Ти в небі гуляєш,
Летиш собі без кордонів,
Хмари розганяєш.
Благаю тебе ненаситний,
Лети в Україну.
Вона наша рідна ненька,
Як мати – єдина.
Ми її не вибирали,
Не будем й міняти.
Кращу долю збудуємо,
Щоб надію мати.
Батьківщина допоможе,
У лиху годину.
Щастя дати вона зможе
І батьку і сину.
Доля
Думки мої, соколики, до небес злітайте,
Беріть мою недоленьку, в хмарах розкидайте.
Дуже важко з недолею по світу блукати,
Краще її невірную в землю закопати.
А я долю почекаю, навіть і маленьку,
ЇЇ щиро привітаю, як рідную неньку.
Закінчилось моє горе, я вже наблукався.
Не цурайся мене доле, тебе дочекався.
О ветеранах
Быстро кружится в вальсе осеннем,
Молодость наша с тобой.
Хоть и прошла она в годы военные,
Все же не время еще на покой.
Все же душа еще молодая
Ей седины не понять
Вечно в пути, покоя не зная,
Ей бы порхая – летать.
Мы ветераны, нам времени мало,
Планы свои завершить.
Вера в победу нам помогала
Путь молодым проложить.
1.6. Владимир Ванзяк, US0YA
Город Черновцы
Вічний мотив
Тi днi минули, наче у вi снi,
Краса Полiсся вже в туманi,
Лиш знов ввижається менi
Царiвна нiжна i до себе манить.
Вона – як Мавка лiсова,
Звести очей немає сили.
Та в серцi смуток вигравав,
Здавалось, жалiсть голосила.
Ще не добуто золото iз скринь,
Природа краю не зiв'яла,
Птахiв не звала далечiнь,
А Мавка знову зиму пригадала.
Тонуло сонце мiж заплав,
Й дерева темiнь обiймала.
Та холод серце не здолав.
В нiм билось те, що не вмирало.
Біль
Вiзьму собi пекучий бiль
Вогненим подихом шаленим.
Навпiл дiлили хлiб i сiль.
Чому ж бiда тепер без мене?
Безсоння страдницьких ночей,
I горе, й щастя – все єдине.
З'яснiє темрява очей.
Накличу серцем свiтлу днину,
Коли вiзьму пекучий бiль…
I який то день настане
Епіграф до вірша: є всi пiдстави твердити, що Ленкiвецькi укрiплення в 1259 роцi спалили на вимогу воєводи Бурундая.
Осмомисле Ярославе,
Ти смiявся з тої лютi,
Злого короля ославив,
I фортецю звiв в Припруттi,
Ще й багато мiст в окрузi,
Пiдпер гори, аж угорськi.
Час зiплив в примарнiм крузi.
То чому ж так гiркне спомин?
То чому ж так гiркне спомин…
У страшному димовищi
Понад Прутом лине стогiн
I здiймається все вище?
Найстрашнiше з лiточислень…
Де ж ви, браття-галичани?
Хто зронив це ганьбовище,
I який то день настане?
I який то день настане…
Чи в угоду бурундаям?
Свiт зiп'явсь, хоч дим розтанув
В нездоланнiм рiднiм краї.
З натури
Навiщо цей зимовий дощ?
Нечуване стрiмке ридання,
Сльозавий вирок вулиць, площ.
Сум'яття. Сподiвання…
Шляхи неходженi жаги
Над прiрвою мiського моря…
Деревам не сягнуть снаги,
Коли в снiгах Карпатськi гори.
Зима
Зима засмеркла.
Злетiлись зграї.
Злилися звуки зловiснi.
Засмута-зайда замагає.
Зоря зневiрена, засни…
Здолаю злобу, зблуд зомлiє.
Заквiтне змерзлий зорепад.
Застигне зболена завiя.
Змінилось все
Змiнилось все, зосталися слова
Вороняччям безглуздим на деревах
Чи, може, ненаситнiсть лева
Переозвучить окриком сова?
Ще десь регоче видивiнь лiсна.
Та пiд склепiнням давньої печалi
Слова забутi знову прозвучали.
Благослови нас, щедрице земна.
Княгині Ользі
Я зiплив у безмежжя
І мене вже нема.
На сумнiм узбережжi —
Довкiл дерева
Там, де зрада дружину
Топтала внiвець…
Я не вiрив, що згину,
I що прийде кiнець.
Та тепер вже до тебе
Промовляє трава.
Слiз-росицi не треба.
Скрiзь похмура мерва…
Деревлянська жорстокiсть.
Дерев'яна тужба.
Пресвята одинокiсть,
Ти – моя ворожба.
Чорна билиця
Наспiвуй, земле, небилицi
Про чорний морок, бiлий дим.
Вiн не здавався нам густим.
Прозорим видалось камiння.
Лиш запiзнiлеє прозрiння,
I не зупинене промiння,
I материнське голосiння,
I чорний морок, бiлий дим…
Вони i на моїм сумлiннi.
1.7. Другие авторы
Радиолюбительские частушки
Ой, девчонки, что за радость
жить с любителем своим!
Кого любит он – не знаю.
Целый день орет в эфир!
Он наушники наденет
и в контестах все сидит.
А я кофе все готовлю,
говорить мне не велит!
Каждый день одно и тоже —