Украинка против Украины - страница 2

стр.

…Може, гадаєте: «він нам затеє
В іншому світі віддячить зазлеє,
І за страшне на землі бідування
На небесах він нам дасть раювання?
О, хоч би навіть могли на тім світі
Всі ті замучені люди ожити,
Певне б, сказали: „Спасибі за жарт!
Вдруге сього починати не варт!
Все вже минуло. Нема що журитись.
Краще заплющитись, щоб не дивитись.
Ще тута знову де візмуться люде,
Зново біймання нещиреє буде…
Ні, вже кладіть мене краще в труну,
Там я принаймні спокійно засну!“
Поки живеш ти, то треба, щоб знав,
Що, як життя своє прокалатав,
Досить тяжкої роботи!
Добре, коли ти упевнився втім,
Але при тому не втратив зовсім
Духа величності й цноти.
Тільки в душі, що за ціле життя
Не заглушила в собі до людей співчуття,
Що вкупі з іншими, сміло
Робить великеє діло,
Сорому й страху не знає, —
В ній тільки бог пробуває.

Такое воззрение называется "человекобожие": пока живет человек — живет и его "бог"; человек умирает — его "бог" умирает вместе с ним.

Однако форма этих стихов переводчице не понравилась: "Признаюсь Вам, що немецькі вірші мені не подобаються по формі, важкі вони і занадто німецькі… Краще їх нігде не друкувати, тим більше що і переклад "не дуже добрий" (він не може бути добрим, принаймні у мене)". И она сочиняет свои вирши аналогичного содержания:

Коли вже зачепилисі питання
Про бога й про посмертне проживання,
То й я Вам думку висловлю свою,
Коли не так, як німець ваш, поважно,
Але, я думаю, не менш одважно.
Не буду я тепера говорить
Про Зевса, Одіна, про Браму і Єгову, —
Вони вже вмерли, їх не оживить, —
Тепер уже пора змінити мову…

Среди прочего предлагалось изменить язык Священного Писания. "Бог сказал Моисею: Я есмь Сущий (Иегова). И сказал: так скажи сынам

Израилевым: Сущий послал меня к вам" (Исход 3:14). Иегова — имя Бога Библии. В переводе с древнееврейского оно означает "Сущий"; "Тот, кто есть". Именно о Нем Украинка и заявила безапелляционно: "вмер".

Если сегодня кто-то изо всех сил старается не отстать от Европы (не желающей даже упоминать в своей конституции, что когда-то была христианской и чем-то обязана Христу), то тогда европейской знаменитостью был Ницше (1844–1900). Этот безумец сказал в сердце своём: "Бог умер". И вскоре умер. Но последние 10 лет жизни провел в доме для душевнобольных по поводу сифилиса головного мозга. Не говорил ни слова. Иногда блеял по-овечьи. Иногда лаял по-собачьи. Спал на полу около кровати. Мог употребить в пищу экскременты. Но дело его жило и побеждало. Именно в это время (1894) молодая Украинка (1871–1913) писала:

…Тепер уже пора змінити мову,
Тепер сказати треба: бог деїстів,
Бог скептиків і бог детерміністів.
Що каже бог деїстів мому серцю?
Я юшки не люблю без солі і без перцю.
Імення бога скептиків: "Не знаю",
Щось я такого й богом не вважаю.
В детерміністів світ наладжений так стало,
Що там для бога місця вже не стало.
Всі три боги невлад, створить нового трудно,
Та й віршувать на сюю тему нудно.
До того ж на землі у нас так мало волі,
І без богів начальства в нас доволі…

Мысль не новая. "Если Бог есть, то я не свободен, но я свободен, поэтому Бога нет". Таким софизмом "обосновал" свой атеизм известный революционер М. Бакунин. Логика безукоризненна: если есть источник моего бытия, то я не свободен; но я свободен, поэтому никакого источника моего бытия не существует. Так подростки (начиная с библейского блудного сына) обосновывают свою свободу от "предков".

Спаситель сказал: "И познаете истину, и истина сделает вас свободными" (Ин. 8:32). И далее: "Я есть путь и истина и жизнь; никто не приходит к Отцу, как только через Меня" (Ин.14:6). Но для Украинки наличие давшего бытие Творца (и давшего спасение Спасителя) ущемляло её свободу. Ей не нужен был источник жизни вечной. Да и самой жизни вечной не нужно:

Тепер питання друге. Далебі,
Повірте слову, мій шановний друже,
Посмертного життя не хочу я собі,
Мені про нього гірше ніж байдуже.
Туманне "там" подобатись не може,
"Загробний світ" спіритський — боронь боже!
Попасти в пекло, може, се й цікаво,
Але воно занадто вже яскраво
Описано у Данта. І, здається,
Я знаю трошки, що то пеклом зветься.
Піти у рай (хто має цю надію!), —