Замах на Селену (Збірка) - страница 42

Команда корабля юрмиться біля дивовижного знайди. А він лежить і задихається. На кораблі неймовірна спека. Арсен попросив облити його водою. І коли це зробили, полегшено зітхнувши, сказав:

— На превеликий жаль, мені зараз бракує моря. Прошу вас, винесіть мене на берег.

Арсен зрозумів, що підводна цивілізація без його згоди, шляхом сильної екстрасенсорики, зробила його мутантом. Рибохвості використовуючи дію біоенергетичного поля, не лише спровокували переродження кінцівок у плавники, а і перетворили його шкіру в орган дихання водою.

Відтепер він мусить замінити стихію повітря на стихію моря. Він має втретє повернутися в царство підводних дзвонів і уже назавжди.

Екіпаж корабля виніс Арсена і поклав на березі моря. Налетіла хвиля і огорнула водою людину, що задихалася від спеки. Арсенові зробилося легко і вільно. Він змахнув руками і пірнув у морське лоно.

Випірнувши під куполом підводного дзвону, побачив Арі, що сиділа на його ложі. Вона його чекала.

Арі відчувала кожен крок Арсена там, на суші, і тривожно стежила за його поведінкою. І лише тоді, як Арсена обняла морська хвиля, Арі заспокоїлася.

Арсен не виходить з ополонки, він, похитуючись у воді, як це вона робила в перший день їхньої зустрічі, жде, що вона скаже. Вона довго мовчить, потім простягає руку. Арсен притискає її до своїх вуст і каже:

— Твоє плем’я забрало в мене сонце. Ти заміниш мені сонце?

Коли він появився вперше, нам не вірилося, що почуємо щось путнє, таким пересічним видався цей лектор з товариства «Знання».

Він же, відчувши нашу настороженість, запитав:

— Хто з вас не знає, яким чином Ціцерон став знаменитим оратором у Древньому Римі? — І, не чекаючи відповіді, продовжив. — Коли б не він із своєю упертістю в досягненні мети, ваш слуга не стояв би оце зараз перед вами.

Такий вступ лектора нас заінтригував, а я подумав: «Невже оцей непоказний сутулуватий чоловік теж тримав за щелепою каміння, щоб стати красномовним?».

Ми прискіпливо вслухалися в його вимову, бо націлив на це нашу увагу, але ніяких дефектів не виявили.

Він не став за трибуну, як це роблять здебільшого статечні лектори, а пішов поміж рядами крісел і, розмірковуючи вголос, щоразу звертався до слухачів з несподіваними запитаннями.

Спочатку це нас знічувало, та ми швидко звикли до такої, методики, бо виявилося, що він і не домагався відповідей.

Пізніше вияснилося, то і Ціцерон, і всі оті запитання були своєрідною манерою відволікати нас від сторонніх думок, а то і самовдоволеного дрімання.

Дрімати нам не довелося. Лектор настільки заволодів нашою увагою, що ми намагалися не пропустити жодного його слова.

— Немезіда — це зоря-блуканка, яка періодично з’являється в межах Сонячної системи, — так почав наслідувач Ціцерона. — Стародавні греки її називали зорею Помсти. Як ви гадаєте, вони уже тоді щось про неї знали?

Це запитання було адресоване мені. Поки я розмірковував про отих греків, він уже звернувся до іншого слухача.

— Хто вона дійсно, ота Немезіда? Месниця чи помічниця? — Той теж не встиг зібратися з думками, як запитання було поставлене наступному.

— З якою метою вона повертається до нас через кожні п’ятдесят мільйонів років? Наробити чергового клопоту? Чи допомогти голубій планеті переступити на вищий щабель розвитку?

В залі панувала тиша. А він продовжував.

— До речі, через тисячу двісті років таємнича гостя знову появиться над дахом нашого неба. Як ви гадаєте, — звернувся до когось уже в кінці зали, — подасть нам руку дружби, а чи кине планету у вир катастроф?

Ми мовчали. Запитання були несподівані. Жоден лектор досі не читав так лекцій. А він, поправивши окуляри, що сповзли на ніс, продовжував ходити між рядами і розмірковувати.

— З вашого дозволу, я коротенько зупинюся на слідах Немезіди, які вона залишила на нашій планеті, і наявність яких ніхто не може спростувати. Ці сліди — таємничий Бермудський трикутник у Західній півкулі і море Диявола — у Східній.

Під час відвідин нашого зоряного краю, пролітаючи аж занадто близько біля Сонця, зоря-блуканка дією своєї гравітації повалила Землю на бік, тобто на дев’яносто градусів відносно осі її обертання. В результаті такого струсу Північний полюс перескочив у район Бермудського трикутника, а Південний — у район Тихого океану на схід від острова Тайвань. Ці два новоявлені полюси і створили нову вісь обертання Землі. Тоді ж і екватор змінив своє місце перебування. Він оперезав земну кулю по меридіану, який пройшов через Європу, Африку, Антарктиду в Східній півкулі і Тихий океан та Аляску — у Західній. Північний льодовитий океан і Антарктида опинилися в тропіках. Льодовики на Антарктиді і Гренландії, а також крига в Північному льодовитому океані розтанули. Рівень води у світовому океані піднявся на сімдесят метрів. Клімат Землі різко потеплішав. Планету почали зволожувати безперервні дощі. Сушу заполонили джунглі велетенських папоротеподібних рослин. Буйний ріст дерев, стоячі води сприяли окам’янінню рослинних кладовищ. У науці цей період називається карбоном. Кам’яне вугілля повсюдно нагромаджувалося багатометровими пластами.